14.03.2006  Новини арт ринку 2005 року

• На перший погляд, мистецтво – це надто суб’єктивна і, до певної міри, ірраціональна цінність. Проте історія арт-ринку за останніх 100 років свідчить про те, що вартість творів мистецтва, як і вартість найбільш прогматичних інвестицій — таких, як, наприклад, золото чи нерухомість – є раціональною категорією. Ба, навіть більше: мистецтво як предмет капіталовкладення нерідко переважає інші інвестиції за багатьма об’єктивними показниками. Ось кілька прикладів. У 1904 році французький фінансист Андре Левель переконав 12-х інвесторів перерахувати по 212 франків на конто нового фонду «Шкура Ведмедя» (La Peau de l’Ours), який відтак інвестував ці кошти в модерне мистецтво. Протягом 1904– 1914 рр. інвестиційний фонд купив понад 100 творів мистецтва, серед яких були й картини Пікассо та Матісса. Зрештою, 2 березня 1914 року всі придбані фондом твори були продані на аукціоні в паризькому “Отель Друо” (Hôtel Drouot), причому деякі картини було продано в десять разів дорожче від закупівельної ціни. Таким чином, кожен франк, інвестований учасниками фонду, приніс щонайменше три франки чистого прибутку. Торік найгучнішою подією на світовому арт-ринку став продаж картини Пікассо “Хлопець із сопілкою” (Garcon á la Pipe) — у травні її було продано на нью-йоркському аукціоні “Сотбіс” за 104 мільйони доларів (до речі, попередній власник у 1950 році придбав цю картину за 30 тисяч доларів). На доказ того, що вартість мистецтва має доволі об’єктивну сутність, професори «Стерн Бізнес Скул» при Нью-Йоркському Університеті Дзянпінг Мей та Майкл Мозес (Jianping Mei та Michael Moses) створили Mei/Moses Fine Art Index (www.meimosesfineartindex.org) – індекс цін продажу творів мистецтва. Цей індекс, що ґрунтується на результатах аналізу продажу 5000 творів мистецтва за категоріями “Імпресіонізм”, “Модерне мистецтво” та “Американське мистецтво” на аукціонах Лондона і Нью-Йорка протягом 1950—2001 років, наочно ілюструє динаміку розвитку арт-ринку за останні 50 років. Зокрема, згідно з цим індексом, в 2001 році вартість творів мистецтва зросла на 15%. За інформацією, отриманою з бази даних індексу продажів творів мистецтва www.artprice.com , у 2005 році вартість творів мистецтва, проданих на аукціонах Парижа, Нью-Йорка та Лондона, зросла на 19%. Упродовж останніх кількох років значно активізувався ринок російського мистецтва, до якого зазвичай залучають також і доробок українських художників. Дебютувавши на західних аукціонах в 1974 році працями, створеними для театрів, уже в 1976 р. цей сегмент мистецтва зумів здобути собі постійне місце на арт-ринку. Ще донедавна російське та українське мистецтво були відомі на Заході головно завдяки середньовічним та бароковим іконам, декоративним предметам з ХІХ століття та творам авангардних митців, котрі працювали протягом 1910—1930 років. Проте останнім часом інтерес до російського мистецтва зріс нечувано. На ринку виставляються та продаються за астрономічно високими цінами роботи російських майстрів ХІХ та ХХ століть. Так, “Натюрморт з Квітами” Іллі Машкова, виставлений на лондонському аукціоні Сотбіс в грудні 2005 року лотом 154 із резервом в 200,00–300,000 фунтів стерлінгів, було продано за 2,136,000 фунтів стерлінгів (3,928,637 доларів). Картину “Одаліска” Бориса Кустодієва (лот 122 з резервом в 180,000-220,000 фунтів стерлінгів) в листопаді 2005 року було продано на лондонському аукціоні “Крістіс” за 1,688,000 фунтів стерлінгів (3,104,653 доларів). А картину «Абстрактний Пейзаж» українського художника Олександра Богомазова, яку два роки тому колекціонер придбав у одній із нью-йоркських галерей за 200,000 доларів, у грудні 2005 року було продано на лондонському аукціоні «Сотбіс» за 736,000 фунтів стерлінгів (1,353,687 доларів). Окрім найбільших аукціонів «Сотбіс» та «Крістіс», твори російського та українського мистецтва пропонують лондонський «МакДугалс» (MacDougall’s), паризький “Тажан» (Tajan). Торік їх уперше почав продавати лондонський аукціон «Бонгамс» (Bonhams). Також доволі плідно працюють на цьому ринку аукціони «Bukowski» (Стокгольм), “Hagelstam” (Гельсінкі), а також київський аукціон “Антик Центр” та московський “Гелос”, який торік відкрив свою філію в Києві. Петро Авін, один із найбільших колекціонерів російського мистецтва, в інтерв’ю з Костянтином Акіншею зізнався, що однією з найбільших помилок у його досвіді колекціонування стала відмова від придбання картини “Викрадення Європи” Валентина Сєрова, яку в 1999 році спадкоємці художника повернули з колекції Третьяковської галереї. Тоді Авін не купив цієї картини за 500,000 доларів, а відтак через два роки цей твір Сєрова придбав інший російський колекціонер, В’ячеслав Кантор, за 1,000,000 доларів. Тож тепер може минути багато років, перш ніж витвір мистецтва такого рівня знову з’явиться на ринку — зрозуміло, що вже за зовсім іншою ціною. Вочевидь, беззастережний принцип, яким повинен керуватись кожен колекціонер, — купувати витвір мистецтва, зважаючи не на його ціну, а на його вартість. І робити це слід сьогодні. Олександр Демко, Нью Йорк, 2006