 | Борис КРЮКОВ (1895 — 1967)Борис КРЮКОВ • Boris KRIUKOWБорис Іванович Крюков (Boris Kriukow) народився в 1895 в місті Оргіїв (нині в Молдові). Псевдонім художника – Іван Усатенко. Живописець, графік, мозаїст. Батько художника був судовим службовцем. Крюков почав малювати з дитинства. Після смерті матері батько одружився вдруге. В 1905 родина переїхала до Кам’янця-Подільського, потім до Вінниці. Крюков вступив до художньої школи Федора Кричевського в Києві, де також займався у викладачів М. Бойчука та Ю. Нарбута. Закінчив навчання в 1918, повернувся до Кам’янця-Подільського, де викладав малювання в художньо-промисловому технікумі. Почав працювати у книжковій графіці, ілюструвати і оформляти класичні та модерні літературні твори, в тому числі дитячі. У 1930-х співпрацював з державним видавництвом «Україна», а також з видавництвами «Культура», «Радянський письменник» та інші. Ілюстрував книги І. Франка, Б.Грінченка, Б. Антоненка-Давидовича, Г.Епіка, Л. Первомайського, Н. Забіги, П. Панича, І. Ле, О. Іваненка, Ю. Смолича, Т. Шевченка. В 1943 переїхав з родиною до Львова, де брав участь у виставці українських образотворчих митців (того ж року). Згодом переїхав до Кракова і в 1944 – до Австрії, де жив у місті Гмунден. Виставляв свої твори в містах Лінц, Інсбрук, Зальцбург та Відень. В 1948 емігрував до Аргентини де поселився в Буенос-Айресі. Виставлявся в галереях Буенос-Айреса в 1949, 1951, 1952, 1954, 1956, 1958, 1965. Твори Крюкова також виставлялись в США та Канаді. В 1950-60-ті роки проілюстрував для видавництва М. Денисюка та Ю. Середяка близько 80 українських книжок, малював карикатури для українського сатиричного журналу «Мітла». Ілюстрував книжки для дітей та журнали для молоді для видавництва Атлантида (Atlantida). Двічі (1964 та 1965) його ілюстрації відзначалися преміями: на міжнародному конкурсі в Мадриді (іспанія) за малюнок «Дон-Кіхота» (видавництво Кодекс, Буенос-Айрес) та «Дон Сегундо Сомбра» (те саме видавництво). Від 1950 року до смерті був єдиним ілюстратором серії «Незабутні класики» (Clasicos inolvidables) престижного і поважного в Іспанії видавництва «Ель Атенео» (El Ateneo): «Тисяча і одна ніч» (1950 та 1956), «Фантастичні оповідання» Е. По (1951), «Божественна комедія» Данте Алег’єрі (1952), «Декамерон» Дж. Боккаччо (1953), «Дон Кіхот» М. Сервантеса (1954), вибрані твори Ф. Кеведо-і-Вільєгаса (1957), «Класичний Іспанський Театр» (1958), твори А. Франса (1959), Е. Золя (1961). Крім цього «Жарти Бахуса» (Київ 1942), «Запорожці» та «В гостях» (Львів 1943), « У веселому настрою» (Зальцбург 1946), «Нарада старшин» (Буенос-Айрес), збірка родини Шафранюк, Канада, мозаїчний запрестольний образ Богоматері (1966, в українському католицькому соборі, Буенос-Айрес), два портрети кардинала Сліпого (Буенос-Айрес та Рим), автопортрети (1943 та 1962), багато уявних краєвидав і жанрових сцен в стилі старих майстрів, декілька портретів дружини (художниці Ольги Гурської) і доньки Лідії (дипломованої перекладачки). Два олійні зображення великих постатей аргентинської історії «Битва під Чакабуко» (визволитель генерал Хосе де Сан-Марти на коні перед військом, колекція муніципалітету Буенос-Айреса) та великий портрет адмірала Г. Бравна (1967, незакінчений через смерть, досі в аргентинському морському інституті).
В 1969 були організовані посмертні виставки художника в США та Канаді. В 1970 – дружина художника видала в Аргентині альбом «Boris Kriukow» із передмовою іспанською, українською та англійською мовами. В 1977 та 1980 біли проведені посмертні виставки в Німеччині (Мюнхен, Український Вільний Університет, з нагоди 10-ї річниці смерті, і в Бад-Айблінгу, заходами Альфреди Пулюй-Гогенталь, дружини О.Г. Пулюя, сина українського фізика Івана Пулюя). До кінця 1980-х років в УРСР творчість Крюкова замовчувалась, хоча ім’я художника згадується 15 разів, як ілюстратора радянських книжок, у біо-бібліографічному словнику «Українські письменники» 1965, том 5-й. Вищенаведена інформація надана видавництву artfira.com дочкою художника, Лідією Крюковою де Качуровські.
|
