 | Микола Васильович КРИЧЕВСЬКИЙ (1898 — 1961)Николай Васильевич КРИЧЕВСКИЙ • Mykola Vasylovych KRYCHEVSKYМикола Васильович Кричевський, старший син Василя Григоровича Кричевського і Варвари Іллівни Марченко народився у Харкові, де закінчив гімназію, вчився в Київському університеті і працював в театрі Садовського, малював декорації і був актором. Коли трупа Садовського поїхала на гастролі на Захід в 1919 році, Микола Кричевський опинився в Ужгороді, на Закарпатті. Там він навчався у художника Йосифа Бокшая і пізніше переїхав до Праги, вступив в художньо-промислову школу, яку закінчив з нагородою. В 1928 році Микола Кричевський вирішив поїхати в Париж, де і прожив майже все своє життя. На початках Миколі було дуже важко знайти роботу і галереї, які б зацікавились його творами. Становище митця було дуже скрутним. Миколі пощастило познайомитись з емігрантом з Одеси, Володимиром Райкіс, який був директором галереї «Зак» в Парижі. Райкіс став Миколі у великій пригоді, він купував акварелі Миколи, щоб не дати молодому художнику вмерти з голоду і щоб підтримати Миколу на дусі. Але незабаром Микола почав завойовувати собі місце серед французького мистецького світу своїми акварелями Парижу та Венеції. Він регулярно виставлявся в галереях «Зак», «Jeune Europe (Молода Європа) Gallery, Paris», «Gallerie de la Cité», «La Galerie de Paris» та інші. Микола Кричевський дружив із Михайлом Андрієнком-Нечитайлом.
Микола працював над ілюстраціями та оформленням книжок, зокрема ілюстраціями до французького перекладу «Тараса Бульби» М.Гоголя. Також працював над театральними декораціями. Він працював в різних техніках – акварель, гуаш, олія, пастель та дереворит. Найулюбленішою технікою була акварель.
Коли почалась Друга Світова Війна, Микола пішов добровольцем у французьке військо, де став кухарем. Микола не був одруженим і навчився дуже добре куховарити. Варив навіть борщ із салом і французам його борщ дуже смакував! В армії пробув недовго, бо як відомо німецька армія окупувала Францію і Микола був демобілізований і під час окупації пробивався своїми картинами як міг.
Після війни нарешті отримав щасливу нагоду побачитись зі своїм батьком, який на короткий час опинився з родиною в Парижі – це була для Миколи велика подія після 25-ти років розлуки. В 50-х роках Микола почав приїздити до Америки, де познайомився зі своєю звідною сестрою Марією і побачився із своїм молодшим братом Василем та його родиною. Всі роки Микола тримав зв’язок зі своєю матір’ю в Києві, часто писав і присилав свої картини, які з великою цікавістю розглядала не лише родина і знайомі. Особливо сильне враження справляли акварелі з тушшю на племинницю, що проживала в Америці – Катерину Кричевську. Після 1955 року Микола почав приїжджати до Америки кожної зими. Робив індивідуальні виставки своїх творів в Нью-Йорку, Вашингтоні, Сан Франциско та в Канаді.
Після довгого життя без родини, Микола любив приїздити до сестри і брата і планував на старість переїхати до Америки і жити у сестри. Микола регулярно проводив травень і вересень у Венеції, де він завжди зупинявся в готелі «Універсо» у сеньйора Ділернія (Hotel Universo & Nord, Lista di Spagna 121, 30121 Venezia online at www.hoteluniversoenord.com). Париж і Венеція були його улюбленими містами. Його акварелі Венеції та Парижу були легкі, ніжні. Він умів передати те вогке мерехтіння Венеції та велич і красу Парижу. Хоч Микола не викладав в школах, але був природнім педагогом, уміючи з’ясувати і показати суть акварелі, яка є досить важкою технікою. В червні 1961 року Микола Кричевський востаннє був у Венеції. Після повернення мав операцію на рак горла. В лікарні Микола мав сердечний приступ і за декілька хвилин помер. Йому було 64 роки. Похований Микола Кричевський в Парижі на цвинтарі Баньо. Як мистець, Микола Кричевський мав велику пошану французьких критиків, а також американських та українських. Микола Кричевський був надзвичайно плідним художником. За життя створив майже 7000 творів. Цю біографію підготувала Катерина Кричевська-Росандич, лютий 2013 року.
|
